Вхід на сайт



Місто

Богуслав - одне з найдавніших міст Укра­їни, що веде свою історію з часів Київської Русі, коли воно входило до складу оборонної системи   Київського  кня­зівства. Овіяне легендами, оспіване в народних піснях та думах місто над Россю зачаровує своїми краєвидами мешканців міста та його гостей.   Буйславль,  Болеслав,   Богуславль,  Буслав, Богуслав.   Ці  назви   місто,  за  переказами, мало в різні часи. Звідки ж походить назва міста? Легенд же про саму назву існує кілька, бо місто має давню і цікаву історію. Наприклад, ще ра­ніше місто звалося «Боєславом» тому, що в цих місцях досить часто відбувалися бої з пече­нігами, хозарами, половцями. Декотрі роз­глядають Богуслав як складне слово - "бой" або "буй" (у значенні "дужий", "сильний"). Ще й понині часто від сільських людей мож­на почути назви «Буслав» або «Буслав'я». Мож­ливо, це була столиця руського вождя Буса, який відіграв значну роль у боротьбі слов'ян з готами у IV столітті. В "Слові о полку Іго­ревім" згадуються також часи Бусові. Існує ще одна легенда про походження назви  міста Богуслава....Київський князь Ярослав Мудрий, роз­громивши загони кочівників, піднявся на один із горбів, де було розташоване невелике городище-поселення. Оточеній своїми воїнами, що радісно ві­тали свого князя зі словами: «Слава Ярославу!» Ярослав, витерши піт з чола, дивлячись услід втікаючим ворогам, втомлено сказав: "Богу слава!". Ці слова були підхоплені ба­гатьма голосами: "Богу слава-а-а!’’ З того часу так стало називатися укріплене городище, а піз­ніше місто.

Територія Богуслава заселена здавна. В урочищі Городок знайдено три римські монети II століття нашої ери, а в межах лівобережної частини міста збереглися залишки давньо­руського городища ХІ-ХІП століть. Археологічні-дослідження експедицією Інституту археології і археологічного музею АН УРСР у травні-червні 1982 року (Л.І. Іванченко, А.П. Моця), враховуючи наявність кераміки XI століття на дитинці і посаді Богуславля  підтвердили гіпотезу заснування літописного Богуславля у 1032 році, коли Ярослав Мудрий проводив інтенсивне будівництво, направлене на зміц­нення Пороської оборонної лінії Давньо­руської держави. Літописний Богуславль вперше згадується в давньоруському літописі під 1195 роком у зв'язку з посяганням на нього суздальського князя Всеволода Велике Гніздо.У 1240 році Богуслав був зруйнований монголо-татарськими ордами. У 1362 році він, підпав під владу Литви, а після Люблін­ської унії 1569 року його захопила шляхет­ська Польща.З метою колонізації українських земель і зміцнення південних кордонів Речі Поспо­литої польський уряд вжив ряд заходів для перетворення Богуслава на добре укріплену фортецю. У 1591  році король Сигізмунд III віддав місто у володіння волинському воєводі князю Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї - насе­лення звільнилося від усяких податків і по­борів. З цього часу Богуслав тав цсентром староства.У 1620 році місто дістало магдебурзьке право і корогву з зображенням герба. Як вид­но з   люстрації 1622 року, після закінчення строку привілеїв Богуславське староство оплачувало на користь богуславського ста­рости 5500 флоринтів.

Український народ чинив  рішучій опір ко­лонізаторській політиці польського уряду. Це вилилося у ряд селянсько-козацьких по­встань.

Розлючені козаки і міщани при підтримці селян, керовані народним ватажком Криштофом Косинським, у 1592 році підняли по­встання, захопили Богуслав і зруйнували за­мок. Активну участь брало населення Богуслава у селянсько-козацьких  повстаннях під проводом С. Наливайка у 1594 році, П. Павлюка та К. Скидана у 1637 році, Д. Гуні та Я. Острянина у 1638 році.

У 1648 році окремі повстання вилилися у грандіозну національно-визвольну війну під керівництвом Богдана Хмельницького. У цей час Богуслав став сотенним містечком Біло­церківського полку.

Богдан Хмельницький кілька разів обирав  Богуслав місцем свого перебування з військами. Був він тут у 1651, 1654, 1655 та 1656 роках. Влітку 1654 року зустрічав у Богуславі антиохійського   патріарха Макарія, який їхав до Москви. В одному з палаців Богуслава і приймав Хмельницький патріарха. З Богуслава Хмельницький написав кілька листів до російського царя та патріарха Никона, видав тут кілька універсалів. У 1654 році жителі Богуславщини присягли на вірність російському царю.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуслав знову відійшов до Польщі. Місто не раз зазнавало нападів кримських татар та турків. У 1678 році було зруйноване геть­маном Юрієм Хмельницьким.

З 1685 року Богуслав знову стаз полковим містом, керівником якого з 1702 року був Самійло Самусь, наказний гетьман Правобе­режної України. У 1693-1704 рр. він укріпив Богуславський замок, заклав монастир у Богуславі , звільнив  населення  від  панщини  і всіляких повинностей.

У 1712 році місто підпало знову під владу Польщі. Населення Богуславщини брало участь у гайдамацькому русі 1740-1750 рр. Тут діяли загони повстанців під керівництвом Деркача, Лоба, Шуленка, Гриви, а пізніше – Блакитенка, Невінчаного, Беркута і Середи.

У 1768 році Максим Залізняк зі смілянським полковником Шилом підійшли до Бо­гуслава. Богуславські осавули Кушнір, Глад­кий, Радченко, які перебували на службі у шляхти, разом зі своїми підрозділами пере­йшли на бік Залізняка. Польський гарнізон був знищений. У 1775 році Богуслав перейшов у дідичне право польському королю. Він подарував йо­го своєму племіннику Ст. Понятовському, а той продав у 1785 році графу Ксаверію Браницькому за 4 млн. злотих. Документально це оформлено в 1799 році.

У 1793 році після другого поділу Польщі Богуслав увійшов до складу Росії. З 1796 році місто Богуслав стало центром Богуславського повіту. У 1837 році повітові установи були переве­дені до Канева, Богуслав став заштатним міс­течком. У 1846 році сталася велика пожежа в Бо­гуславі  в зв'язку з цим він втратив статус міста і входив до складу Канівського повіту як волость. В результаті реформи 1861 року селяни Богуслава були пограбовані, а тому відхили­ли «уставну грамоту» і вимагали наділення земель без викупу.

У 1863 році місто стало одним з центрів підготовки польського повстання в Київській губернії.

У післяреформений період у Богуславі ін­тенсивно розвивалися капіталістичні відно­сини. Виникли нові промислові підприємст­ва: суконна та воскобійна фабрики (1866 р.). У другій половині XIX століття в Богуславі продовжувала зростати промисловість та тор­гівля.

У 19І0 р. тут налічувалося 6 підприємств  фабрично-заводського типу. У 1913 році в місті діяли три суконні фабрики, машино­будівний, пивоварно-медовий і цегельний заводи, цукеркова фабрика, три млини.

З 1919 року Богуслав - центр Богуславського повіту Київської губернії, а з 1923 ро­ку - Богуславського району. Не обминув Бо­гуслав голодомор 1932-1933 рр. Повальне ви­мирання населення почалося у січні 1933 ро­ку. Найбільша смертність була в березні-червні і переважала кількість народжень у кілька разів. З 1 січня 1933 року по 1 січня 1934 року в Богуславі народилося 170 дітей, померло 377 жителів, у т. ч. дітей до 1 року - 9. У Богуславському районі втрати населення від голодомору становили понад 14%.

З 26 липня 1941 року по 3 лютого 1944 ро­ку місто було окуповане німецько-фашист­ськими загарбниками..

26 січня 1944 року частини 27-ї армії 1-го Українського фронту визволили від окупан­тів передмістя Богуслава – Заросся, а 3 лютого місто повністю звільнено .

На фронтах Великої Вітчизняної війни за­гинуло 1019 жителів міста.

У повоєнні роки Богуслав ріс і відбудо­вувався.

У вересні 1991 року над приміщенням райвиконкому і міської ради піднято прапор незалежної України.

З Богуславом тісно пов'язані життя і твор­чість відомих діячів культури. Відоме ім'я художника Алімпія Галика, котрий народив­ся в сім'ї богуславського ремісника у 1685 ро­ці, пройшов шлях від простого маляра до керівника іконописної майстерні Києво-Печерської лаври.

У Богуславі 14 червня 1807 року народився і провів дитячі роки художник Іван Макси­мович Сошенко, який відіграв виняткову роль у житті Т.Г. Шевченка. Бував у Богуславі і сам Т.Шевченко в дитинстві (1822 р.) та у зрілому віці (1845р.).

Жив тут і Іван Семенович Нечуй-Левицький. Упродовж 1847-1852 рр. навчався в Богуславському духовному училищі, а згодом вчителював там (1860-1861 рр.).

Майже дев'ять років прожила на Богуславщині видатна українська письменниця Мар­ко Вовчок (1885-1893 рр.). Тут вона віднови­ла літературну діяльність, друкувала ряд на­рисів про свавілля місцевих багатіїв, спілку­валася з селянами, інтелігенцією.

З 1884 р. по 1890 р. здобував освіту в Богуславському духовному училищі Олександр Кошиць, пізніше відомий хоровий диригент, етнограф. Саме в Богуславі формувався сві­тогляд митця, визначилася схильність до хо­рового мистецтва.

Бував у місті класик єврей­ської літератури Шолом Алейхем (Шолом Рабинович).

У 1902 році в Богуславській міністерській школі вчителював український письменник Степан Васильченко.

В місті налічується 33 пам'ятники історії, культури і архітектури. Серед них - пам'ятки архітектури: "кам'яниця" початку XVIII століття, будинок фабриканта Покраса XIX сто­ліття, православний храм Троїцької церкви XIX століття.

Серед пам'яток історії - будинок, в якому з 1885 р. по 1986 р. проживала письменниця Марко Вовчок, тут розташований її меморі­альний музей, на подвір'ї встановлено по­груддя; будинок, у якому в 1807 році наро­дився і провів дитячі роки художник І.М. Сошенко, в трьох кімнатах знаходиться мемо­ріальний музей художника, на подвір’ї вста­новлено погруддя знаменитого земляка.

На вулиці Шевченка розташований історико-краєзнавчий музей, в якому - понад 6000  оригінальних експонатів. Тут же на цій ву­лиці в березні 1989 року встановлено і від­крито погруддя Т.Г. Шевченка.

На території педагогічного коледжу в 1989 р. встановлено погруддя І.С. Нечуя-Левицького, а його ім'я присвоєно цьому навчальному закладу.

У травні 1981 року відкрито пам'ятник легендарній Марусі Богуславці,  а в 2009 р. - пам’ятник засновнику міста Ярославу Мудрому.

З метою збереження пам'яті і вшанування видатного хормейстера О. Кошиця народній самодіяльній хоровій капелі педагогічного коледжу присвоєно його ім'я, а в 2010р. встановлена меморіальна дошка.

Сьогодні Богуслав - історичне місто район­ного підпорядкування, розташоване на бере­гах річки Рось, за 2 км від однойменної стан­ції, на півдні Київської області.

Відстань до Києва - 123 км.

Територія міста становить 1539,5 га.

Стародавня історія, місцеві традиції, непов­торні міські ландшафти не залишають байду­жими тих, хто завітав на берег красуні Росі. А богуславчани люблять і шанують своє рід­не місто, яке, незважаючи на "поважний" вік, залишається юним і привабливим.

 

Важливі анонси

No events

Додаткові сервіси