Вхід на сайт



Дмитренки

Дмитренки

Село Дмитренки розташоване  за 18 кілометрів на південь від районного центру - міста Богуслава.   Площа села  - 239 га.  Станом на 01.01.2012 року в селі  проживає 321 житель,  є 246 приватних господарств:  156 господарств   постійного населення та 90 господарств -  сезонного населення. Село газифіковане,  є діючий водопровід, яким користуються школа  та  27 приватних господарств.    В селі є  навчально-виховний комплекс:  школа - дитячий сад, в якому навчаються 35 дітей, сільська рада, фельдшерський пункт, будинок культури,  бібліотека, поштове відділення, два магазини.  Працюють дві станції стільникового зв’язку ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна» .  Всі землі  для ведення товарного виробництва орендує СТОВ «Щербашенське», контора якого знаходиться в селі Медвин.

Назва села Дмитренки походить, за переказами, від імені першого поселенця Дмитра.  Село засновано в ХУІ  столітті. Відомо, що раніше тут жили скіфи – три групи скіфських курганів розташовані біля села в лісі і відомі  як «Медвинська Група курганів».   Через горбисту місцевість і ліси  селяни в давні часи були малоземельними і жили  дуже бідно.  У 1890 році в селі було збудовано першу шкільну хатину, де дітей став навчати вчитель, до цього селян навчав дяк.  В 1909 році була збудована трьохкласна школа, яку відвідували 35-40  учнів. Під час голодомору в селі померло 517 людей.  Протягом  Великої Вітчизняної війни боїв  в селі не було. В 1944 році в приміщенні Дмитренківської школи  був госпіталь для поранених бійців Корсунь -Шевченківської битви. 29  померлих від ран солдат похоронені в братській могилі в центрі села.  Також в центрі села є меморіал Слави, де увіковічені імена 203 жителів сіл Дмитренки, Гута, Коряківка, які загинули на фронтах війни.

Кінець  80-х  -  початок  90-х років минулого століття -  це період розквіту  села Дмитренки.   Побудовано   десять  житлових будинків з господарськими будівлями та чотири двоповерхові восьмиквартирні будинки для  спеціалістів та  колгоспників.  Побудовано дороги з твердими покриттям , гаражі,  комори, тік , контора,   ряд об’єктів  соціальної інфраструктури села, проведено водопровід, було газифіковано село.   Більше двохсот чоловік працездатного населення працювали в полях та на тваринницьких фермах колгоспу, працював  колгоспний дитячий садок.

Через село Дмитренки протікають річки Реп»яшка та  Хоробра, на території села є чотири ставки, навкруги розкинулись поля і ліси, територія села горбиста.  Мальовничі краєвиди і затишний відпочинок на лоні природи  дали початок розвитку зеленого туризму на селі - садиба «Калиновий кущ» організовує  відпочинок для туристів.

 

Гута

Село Гута розташоване  за 15 кілометрів на південь від районного центру - міста Богуслава.  Місцевість горбиста мальовнича, навкруги розкинулись поля і ліси, в селі є чотири  ставки.  Площа села  - 159 га.  Станом на 01.01.2012 року в селі  проживають 208  жителів,  є 187 приватних господарств:  96 господарств   постійного населення та 91 господарство -  сезонного населення. Село газифіковане.    В селі є   фельдшерський пункт, клуб,  бібліотека, магазин.   В селі працює   ПП «Прогрес К», яке займається переробкою м»яса та   ТОВ «Авторитет» , яке займається зеленим туризмом .  Майже всі землі  для ведення товарного виробництва орендує СТОВ «Щербашенське».

Назва села походить від польського слова «Гута» - піч. Перші поселенці були переселенні  з Полісся за часів панування Польщі. Тоді ж і був збудований  завод, де робили скляний посуд . Завод припинив існування в першій половині ХУІІІ століття, про що згадується в книзі Похилевича за 1745 рік. Територія села була привабливою для проживання з давніх давен.  У 2000 році  біля села було знайдено залишки невідомого поселення людей трипільської культури.  За оцінками інституту археології цим залишкам не менше 4000 років.  Пізніше тут жили скіфи, про що свідчив   розораний нині  скіфський курган біля села, в якому були знайдені два бронзових наконечники до стріл, їх вік 2500 років. Період татарської неволі зберігся у назві гори – Каракаєва гора. За переказами там був  похований хан Каракай.  У 1926-1927 роках проводились археологічні розкопки, знайдені скелети  людини і коня та золоті прикраси . Доля знахідки невідома. За правління  Литви, люди проживали в урочищі «Гунчино», де недавно провалилась піч, викладена цеглою, яка аж оплавилась від високої температури. До революції кращі землі навкруги належали графу Браніцькому. В 1925 році з розібраного палацу графа Браніцького в урочищі «Турчине» збудували школу, яка була закрита в 1974 році. Зараз в цьому приміщені розміщені сільський клуб, бібліотека та фельдшерський пункт.

Колгосп був створений в 1930 році, а в 1933 році в селі померло від голоду 315 людей.  В 1940 році біля села зробили  деревообробний цех з паровим двигуном, який був спалений за три дні до визволення села від  фашистів.   В період війни , під час окупації , в селі фашистами  було створено табір для радянських військовополонених, яких використовували на каторжній праці по заготівлі деревини, яку вивозили до Німеччини,  було розстріляно двох комуністів і вчительку, 78 молодих людей насильно вивезено на роботи до Німеччини.   З 1954 по 1963 рік у селі працювала цегельня, провели радіо в 1957 році, електрику в 1958 році. Тверде покриття дороги по центральній вулиці зроблено в 1973-1974 роках. Село газифіковане в 2000 році.

 

Коряківка

Село Коряківка розташоване  за 21 кілометр на південь від районного центру - міста Богуслава.  Місцевість  мальовнича, навкруги розкинулись поля і ліси, в селі є два  ставки.  Площа села  - 72 га.  Станом на 01.01.2012 року в селі  проживають 66  жителів,  є 75 приватних господарств:  34 господарства   постійного населення та 41 господарство -  сезонного населення.     В селі є   фельдшерський пункт. Всі землі  для ведення товарного виробництва орендує СТОВ «Щербашенське».

За переказами село засноване в ХУІ столітті. Назва села походить від слова «коряк» - чаша, з якої подорожні пили воду з криниці, що тут була. А за іншою версією, колись в село доля закинула сім»ю північного народу «коряки» - звідси і назва села. В цій місцевості жили скіфи, могили яких є і досі в лісі  та на полях біля села.

В 1922 році в селі був млин, який перестав діяти невдовзі після війни. В роки голодомору в селі померло 4 людини. Під час війни боїв в селі не було.

В Коряківці  проживають переважно пенсіонери, проте є три молоді сім»ї в яких виховуються 9 дітей. Мальовничі краєвиди і затишний відпочинок на лоні природи  дали початок розвитку зеленого туризму на селі.

 

 

 

 

 

 

 

Важливі анонси

No events

Додаткові сервіси