Вхід на сайт



Район

Богуславський район заснований 7 березня 1923. У 1962 році він входив  до складу Таращанського району, в 1965 році до Миронівського. 8 грудня  1966 року Богуславський район  було відновлено у повному сучасному складі. Він розташований в південній частині Київської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепу України. Відстань до Києва 123 кілометри. Район межує на півночі з Миронівським районом, на заході – з Рокитнянським і Таращанським районами Київської області, на сході – з Корсунь-Шевченківським, на півдні – з Лисянським районами Черкаської області.

Населення району - 40,6 тис. осіб, в т.ч. в місті - 17.1 тис., по селу - 23,5 тис, переважно українці. Площа 772 кв. км. Район об'єднує 41 населений пункт, 21сільська та одну міську Раду.
Районний центр м. Богуслав розташований на берегах річки Рось, яка поділяє місто на дві частини: ліва – горбиста, з глибокими ярами та вулицями із значними ухилами,  права – з більш спокійним рельєфом.

Про  древність  богуславської   землі  говорять  археологічні  пам’ятки,  які  тут  дуже  поширені. На території Богуславського району зустрічаються   пам’ятки 10 археологічних культур від епохи міді-бронзи до раннього середньовіччя, серед них поселення трипільської культури (Медвин, Гута), скіфські могильники (Медвин, Дибинці), укріплені городища  давніх слов’ян (Половецьке, Саварка, Момоти), змієві вали (Саварка, Москаленки, ур. Безодня)

Літопис Руський за Іпатієвським списком повідомляє, що 1032 року Ярослав Мудрий  «почав ставити города по Росі». Очевидно тоді був заснований Богуслав.

Археологічні дослідження експедицією Інституту археології  і археологічного музею АН УРСР у травні-червні 1982 року (Л.І.Іванченко, А.П. Моця), враховуючи наявність кераміки ХІ століття на дитинці і посаді Богуславль, підтвердили гіпотезу заснування літописного Богуславля у першій половині ХІ століття, коли Ярослав Мудрий проводив інтенсивне будівництво направлене на зміцнення Пороської оборонної лінії  Давньоруської держави.

Літописний Богуслав вперше згадується в давньоруському літописі під 1195 роком у зв’язку з посяганнями на нього суздальського князя Всеволода Велике Гніздо.

1240 року Богуславський край був зруйнований монголо-татарськими ордами. У 1362 році він потрапив під владу Литви, а після Люблінської унії 1569 р. його захопила шляхетська Польща. У 1591 році король Сигізмунд III віддав місто Богуслав  у володіння волинському воєводі Янушу Острозькому і дозволив його заселяти. Місту були надані привілеї: населення звільнялося на 29 років від усяких податків і поборів, у ньому  також дозволялося проводити торги один раз на тиждень і ярмарки двічі на рік. З цього часу Богуслав став центром староства. У 1620 році він одержав магдебурзьке право і герб - прапор з зображенням зелених берегів і блакитної річки з трьома скелями та жовтими хрестами. Найвідомішими Богуславськими старостами були Степан Снопковський (1621-22 роки, управитель), Мартин Казановський (1622 -32) та Олександр-Домінік Казановський (1632-48 роки), похований у Богуславі.   Hа той час у містечку було 115 дворів, 15 шинків, 4 водяні млини та дві поташні буди.

За  королівськими  привілеями  1620  і  1655 рр.   магдебурзьке  право також дістало містечко Медвин.  Місто  мало  власні  землі  і  управлялося  обраними  старостами  і  суддями.

Населення Богуславщини  брало участь у повстанні під проводом Криштофа Косинського 15911593 років, Северина Наливайка 15941596 років, П. Павлюка і К. Скидана (1637), Д. Гуні і Я. Острянина (1638).

Поблизу  Медвина  в  урочищі  Черкес -  долині  Остапом  Дашкевичем  1546 (26) року  було  розбито  татар  та  відбувалися  бої  між  селянсько – козацькими  загонами  під  проводом  С.Наливайка   (1596 р. ),  П.Павлюка  і  К.Скидана  (1637)   та  польсько-шляхетськими  військами.

Козацьке військо регулярно розташовувало у Богуславі на зимових квартирах артилерію і коней. Про це свідчить лист  Гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, написаний богуславському підстарості Вільяму 12 червня 1620 р.

Під час Хмельниччини більшість міщан Богуслава пішли в козаки. За переписом 1654 року, в місті, що входило тоді до Корсунського полку, налічувалось 610 козаків і 59 міщан. Крім Богуслава до Корсунського полку входили козацькі сотні з Медвина та Синиці.  З 1648 Богуслав - сотенне місто Білоцерківського полку.

Богдан Хмельницький кілька разів обирав Богуслав місцем своєї стоянки з військами. Був він тут в 1651,1654, 1655 та 1656 роках. Влітку 1654 року зустрічав тут антіохійського патріарха Макарія, що їхав до Москви. Павло Алеппський, який супроводжував і описував подорож патріарха,  високо оцінив  Богуславський замок: « …наблизились до великого міста з укріпленнями і цитаделлю на ім’я Богуслав…. Що ж до згаданої фортеці Богуслава, то вона дуже сильна, оточена двома стінами, одна всередині другої, і двома ровами. Вежі її численні, і з південного боку вона тягнеться краєм гори. Під нею тече вищезгадана річка, з якої стирчать величезні скелі. У фортеці є високі й пишні  палаци, що належали ляхам, і поблизу них церква, яка теж їм належала». Укріплені замки також  були в с. Синиця та Медвин, які позначені  на  карті  Боплана,  виданої  в  1650році.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Богуславщина  відійшла до Польщі.

Протягом 16—17 століть Богуславський край  зазнав численних нападів з боку кримських татар і турків. В  1674  році   біля  Медвина козацькі  полки  на  чолі  з  гетьманом  Лівобережної  України  Іваном  Самойловичем  вщент  розбили  війська  татар  та  брата  гетьмана  Правобережної  України  П.Дорошенка -  Григорія ,  які  дотримувалися  протурецької  орієнтації,  Медвинці  відкрили  ворота  козацькому  війську  на  чолі  з  І.  Самойловичем  в  лютому  1674 р.

Юрій Хмельницький в 1678 зруйнував Богуслав, а населення міста віддав у ясир своїм союзникам— туркам.  У 1685 Богуслав  був зайнятий військом козацького полковника Самійла Самуся, було створено Богуславський полк. Самусь за весь час існування полку був єдиним полковником Богуславського полку, одночасно виконував обов'язки наказного гетьмана правобережних українських полків. У 1685-1692 роках Самійло Самусь відбудовує Свято-Миколаївський монастир у Богуславі. 1712 року Богуславський полк ліквідовано.

Населення Богуславщини брало участь у гайдамацькому русі  1740-1750 рр. Тут діяли загони повстанців під керівництвом Деркача, Лоба, Щученка, Гриви, а пізніше Блакитенка, Невінчаного, Беркута і Середи. В 1750 році під Богуславом знаходилися загони Івана Подоляки та Олексія Письменного. В червні 1768 р. Максим Залізняк з смілянським полковником Шилом підійшов до Богуслава. Богуславські осавули Кушнір і Гладкий, Радченко, Червоноященко, що знаходилися на службі у шляхти з своїми підрозділами перейшли на бік Залізняка й відкрили його військам ворота замку.  Там він провів нараду із своїми побратимами і сили повстанців розділившись на кілька груп, вирушили в різних напрямках.

За свідченнями історика всі шанці в Богуславі були закидані трупами ненависних ляхів і лихварів-орендарів.


Богуславське староство в 1775 році переходить в дідичне право польському королю. Він дарує його  своєму племіннику Станіславу Понятовському, а той продає його графу Кс. Браницькому в 1785 р. за 4 мільйони злотих (документи оформлено в 1799 р.)

В 1793 році після другого поділу Польщі Богуслав увійшов до складу Росії. З 1796 року місто Богуслав став центром Богуславського повіту.

В 1837 році повітові установи були переведені до Канева, Богуслав став заштатним містечком.

В 1846 році сталася велика пожежа в Богуславі, в зв’язку з цим він втратив статус міста і входив до складу Канівського повіту як волость.

1863 року місто стало одним  з центром підготовки польського повстання в Київській губернії.

У післяреформений період на  Богуславщині  інтенсивно розвивалися капіталістичні відносини. Виникли нові промислові підприємства в місті:  суконна та воскобійна фабрики (1866 р.).

У  1811-1828 рр.в с. Дибинцях  була створена   фаянсова   фабрика,  на  якій  працювало  105  майстрів-кріпаків. Про  дибинецьких   майстрів  «Русское  слово»  в  1909 році  писало,  що  вони  одні  з  найвправніших  майстрів  не  тільки  в  Київській  губернії,  а  й  у  всій  Російській  імперії. Тут  працювали  цілі  династії   майстрів-гончарів,  зокрема  Масюків.

Прагнучи  здобути   волю,  населення  не  раз  піднімалося  на  боротьбу    проти  гноблення.  Особливої  гостроти  вона  набула  в  1855  році  під  час  Київської  козаччини. Саме  з  Медвина  почалось  у  Канівському  повіті  селянські  заворушення.  13  березня  1855  року  селяни  зібравшись  біля  церкви,  примусили  священика  Левицького  записати  їх  у  козаки  .  Одним  із  активних  учасників  цього  руху  був  селянин  Дорофей  Рак,  який  був  висланий  до  Сибіру.

У другій половині  ХІХ ст. в Богуславі  продовжувала зростати промисловість та торгівля. В 1910 р. тут налічувалося 6 підприємств фабрично-заводського типу. В 1913 році в місті діяли три суконні фабрики, машинобудівний, пивоварно-медовий і цегельний заводи, цукеркова фабрика, три млини.

Після встановлення радянської влади, Богуслав в 1919-1923 роках знову став центром Богуславського повіту Київської губернії,  з 1923 -  Богуславського району.

Під час Визвольних змагань (громадянської війни) с. Медвин та Ісайки стали  одним із центрів антибільшовицького повстання на Богуславщині в 1919 р. -1920 р

Селяни  героїчно  захищали  своє  село  від  місцевих  більшовицьких  груп,  Лише  кадрова більшовицька  дивізія  зламала  опір  селян  і  оволоділа  селами.  На  місці  страти заручників, порубаних будьонівцями в ур. Ковтунів лісок,  медвинці  насипали  курган  і  встановили   пам’ятник.

Не обминув Богуславщину Голодомор 1932 -1933 рр.. Повальне вимирання населення почалося у січні 1933 року. Найбільша смертність була в березні-червні і переважала кількість народжень у кілька разів. У Богуславському районі втрати населення від голодомору становили понад 14%.

26  липня 1941 Богуслав і район окупований німецько-фашистськими загарбниками. 10 лютого 1944 р. , після звільнення с. Іванівки  була завершена військова операція по звільненню Богуславського району від німецько-фашистських загарбників.

У боях за визволення Богуславського району віддали життя 606 воїнів, 5379 наших земляків полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Серед патріотів Богуславщини найлегендарнішою стала комсомолка з села Мисайлівки Маринка Гризун, яку фашисти жорстоко катували і травили собаками у застінках гестапо, вимагаючи від неї відомостей  про партизан. Марина загинула, але не виказала своїх товаришів. Перед смертю на стіні камери своєю кров’ю вона написала: «Мене, комсомолку Маринку Гризун, замучили німці 28 липня 1943 року. Товариші, помстіться, ви переможете!».

Про неї складено пісню, а в центрі міста стоїть пам’ятник героїні.
В повоєнні роки Богуслав ріс і відбудовувався.

У вересні 1991 року над приміщенням  райвиконкому і міської ради піднято прапор незалежної України.

З Богуславом тісно пов’язані життя і творчість  відомих діячів культури. Відоме ім’я художника Алімпія Галика, котрий народився в сім’ї  богуславського ремісника в 1685 року, пройшов шлях від простого маляра до керівника іконописної майстерні Києво-Печерської лаври.

У Богуславі  14 червня 1807 року народився і провів дитячі роки художник Іван Максимович Сошенко, який відіграв виняткову роль у житті Т.Г.Шевченка. Бував у Богуславі і сам Т.Г.Шевченко в дитинстві (1822 р.) та у зрілому віці (1845 р.)

Жив тут і Іван Семенович Нечуй-Левицький. Упродовж  1847-1852 рр. навчався в Богуславському духовному училищі, а згодом вчителював там (1860-1861 рр.)

Майже дев’ять років прожила на Богуславщині видатна українська письменниця Марко Вовчок (1885-1893 рр.). Тут вона відновила літературну діяльність, друкувала ряд нарисів про свавілля місцевих багатіїв, спілкувалася з селянами, інтелігенцією. З 1884 р. по 1890 р. здобував освіту в Богуславському духовному училищі Олександр Кошиць, пізніше відомий хоровий диригент, етнограф. Саме в Богуславі формувався світогляд митця, визначилась схильність до хорового мистецтва.

Жив і працював на цій землі класик єврейської літератури Шолом -Алейхем (Шолом Рабинович).

У 1902 році в Богуславській міністерській школі вчителював український письменник Степан Васильченко.

В місті Богуславі налічується 34 пам’ятників історії, культури і архітектури. Серед них – пам’ятки архітектури: «кам’яниця» початку ХУІІІ ст., будинок фабриканта Покраса ХІХ ст., православний храм  Троїцької церкви ХІХ ст.

Серед пам’яток історії – будинок в якому з 1885р. проживала письменниця Марко Вовчок, в ньому  розташований її меморіальний музей, на подвір’ї встановлено погруддя, а в мальовничому селі Хохітва зберігся будинок садибного типу, в якому проживала  письменниця в  1887-1893  роках і є пам’яткою архітектури.

В Богуславі, в  будинку  в якому в 1807 році народився і провів дитячі роки художник І.М.Сошенко, в трьох кімнатах знаходиться меморіальний музей художника, на подвір’ї встановлено погруддя знаменитого земляка.

На вулиці Шевченка розташований музей історії Богуславщини, в якому понад 6000 оригінальних експонатів. Тут же на цій вулиці встановлено погруддя Т.Г.Шевченка ( березень 1989 р.), пам’ятний знак Алімпію Галику  (2008 р.), пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи (2006 р.) та пам’ятник засновнику міста Ярославу Мудрому (2008 р.).

На території педагогічного коледжу в 1989 р. встановлено погруддя І.С. Нечую-Левицькому, а його ім’я присвоєно цьому навчальному закладу.

В травні 1981 р. відкрито пам’ятник  легендарній Марусі Богуславці.

З метою збереження  пам’яті і вшанування видатного хормейстера О.Кошиця народній самодіяльній хоровій капелі педагогічного коледжу присвоєно його ім’я.

Пам’ятки архітектури  розташовані в інших населених пунктах Богуславщини:

- дерев’яна церква в с. Бородані (початок 19 століття);

- дерев’яна церква в с. Вільхівець (середина 19 ст.);

- дерев’яна церква в с. Розкопанці (кінець 19 ст.).


Богуславщина багата і на природні «скарби» : в  заповідному урочищі «Турчин ліс», площею - 327 га.,  ростуть дуб, ялина, модрина, вік яких досягає 100 – 400 років. Живописні ділянки з трав'янистою рослинністю, яка занесена до Червоної Книги України, чергуються з каскадом ставків.  Урочище - колишня літня резиденція графів Браницьких. Нащадок графа Ксаверія Браницького граф Ксаверій- Владислав-Олександр-Констянтин-Анджей-Леон Браницький і його дружина Анна з Потоцьких замовили проект резиденції італійському архітектору Леандро Марконі, який створив його в 1889-1890 рр. Будівництво було завершене в 1896р. Резиденція Браницьких простояла до 1917 р., і була знищена і розграбована місцевим населення під час революційних подій.

Регіональний ландшафтний парк «Богуславль» створений відповідно до Рішення Київської обласної ради  в грудні 2008 р. і знаходиться на березі р. Рось в центрі міста. Тут збереглися популяції реліктового виду – шоломниці високої та малопоширеного в регіоні виду – воронця колосистого.  В межах території знаходиться гелогічна памятка природи місцевого значення «Відслонення Богуславських гранітів», площею 4 га, створеної в 1994 р.

Гора Тотоха поблизу с. Медвин, Київської області є пам'ятником археології й охороняється законом. Ще Тотоху називають: «Відкритий канал», або «місце сили». Така назва пов'язана з існуючим думкою, що на горі є три точки, які вражають своєю енергією і розташовані так, що створюють трикутник. Вважається, що енергія на горі Тотоха може зрівнятися з Алтаєм, Тибетом і Байкалом. Вчені-уфологи стверджують, що  це місце є прямим каналом з космосом, про що і свідчить встановлений реріховськой прапор (знак тріади) на вершині. Знак тріади, запропонований Реріхом як символ Миру, можна зустріти в будь-якому куточку нашого Земної кулі. Інтерпретують його як символ минулого, теперішнього і майбутнього, або ж об'єднання релігії, науки і мистецтва в одне ціле – кільцем Науки. З давніх часів це місце вважається унікальним, і жителі околиць ставляться до нього з повагою, а багато приїжджають екстрасенси кажуть, що відчувають тут потужний пучок енергії, говорять, що тут лікуються багато хвороб.



Заповідні території:

Заповідне урочище „Турчин ліс”, площа - 327 га. Тут ростуть дуб, ялина, модрина, вік яких досягає 100 – 400 років. Живописні ділянки з трав'янистою рослинністю, яка занесена до Червоної Книги України, чергуються з каскадом ставків.

Населення: 36 500 осіб

у тому числі:

сільське     20500    тис.чол.

міське       16000    тис.чол.

 

 

Важливі анонси

No events

Додаткові сервіси