НЕПОВНА ЗАЙНЯТІСТЬ: ЗАРАХУВАННЯ СТАЖУ

На підприємствах дуже поширеною є практика переведення працівників на роботу в режимі неповного робочого дня. Водночас їм відповідним чином зменшують заробітну плату, відтак – розмір пенсійних відрахувань. До 1 січня 2015 року така ситуація негативно впливала на формування страхового стажу працівника.

Адже:

- якщо сума заробітку у відповідно відпрацьованих місяцях є нижчою за мінімальний розмір заробітної плати, то в страховий стаж для призначення пенсії ці місяці роботи зараховують не в повному обсязі, а пропорційно сплаченим внескам;

- знижений розмір отримуваної заробітної плати у зазначений період призведе до зниження коефіцієнта заробітку й відповідно – до зменшення розміру пенсії;

- якщо працівник зайнятий на роботах зі шкідливими й важкими умовами праці, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, то неповна зайнятість може позбавити його права на пільгове пенсійне забезпечення (наприклад, право на пенсію за Списком № 1 і № 2 мають лише працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день).

Із 1 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 року № 77-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни, зокрема, у Закон України від 08.07.2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) і Кодекс законів про працю України.

Для роботодавців (платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону № 2464) визначено, що коли заробітна плата працівника, крім винагороди за цивільно-правовими договорами, не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, установленої в законодавстві на місяць, за який нараховують заробітну плату (дохід) за умови, що наймана особа відпрацювала повний місяць, то суму єдиного внеску обчислюють як добуток розміру мінімальної заробітної плати, установленої в законодавстві на місяць, за який нараховують заробітну плату (дохід), і ставки єдиного внеску, установленого для відповідної категорії платника.

У разі якщо особа у звітному місяці пропрацювала два тижні, а решту часу перебувала на лікарняному, то у звітності відображають фактично нараховану заробітну плату за відпрацьований час. За умови, що заробітна плата за відпрацьований час менша за мінімальну, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має бути розглянуто одночасно з нарахуванням сум допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином, з 1 січня законодавчо гарантовано зарахування повного місяця страхового стажу для призначення пенсії застрахованій особі навіть за умови її неповної зайнятості.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати й сплачувати єдиний внесок; пред’являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, зокрема, у письмовій формі.